УЯВА, УЯВЛЕННЯ

УЯВА – УЯВЛЕННЯ Уява. Здатність уявляти – змальовувати, створювати, відтворювати щось у думках, свідомості; фантазування. Вж. зі сл.: багата, буйна, дитяча, дитини, збуджена, мимовільна, поетична, творча, художня, убога, хвора, людини, письменника; плід уяви, сила уяви, залишитися в уяві, спливати в уяві. – Стійте, стійте, давні чари, Хай в уяві щастя гає! (Г.Чупринка); З оповідання Марти він змалював у своїй уяві образ лагідної, терпеливої, пасивної дівчини (Б.Лепкий); Ридання струснули її тілом, а в уяві випливло усміхнене Романове лице (Вал. Шевчук). Уявлення. Знання, розуміння чогось. Вж. зі сл.: викривлене, загальне, наше, неточне, повне, помилкове, правильне, релігійне, слабе, чітке, про мистецтво, про письменника, про розвиток суспільства; давати уявлення, зберігати уявлення, складати уявлення, спростовувати уявлення.